Кубинський лицарський аноліс

Зовнішність як розпізнати

луска

Кубинський лицарський аноліс має міцне, дещо сплющене тіло, вкрите дрібними зернистими лусочками. Голова велика, трикутна, з виразним кістковим гребенем (каскою) зверху, а хвіст довгий, батогоподібний, довший за тіло. Кінцівки сильні, пристосовані до лазіння, з гострими кігтями для хапання за гілки.12

Характер які вони

Кубинські лицарські аноліси територіальні та можуть бути агресивними, особливо дикі особини. При загрозі вони розкривають рот, кивають головою, виставляють горловий мішок і надувають тіло, щоб здаватися більшими. Можуть вкусити, якщо відчувають себе загнаними в кут. Однак особини, виведені в неволі та привчені до рук змалку, можуть стати досить ручними й терпіти, коли їх тримають. Загалом вони більше підходять для спостереження, ніж як домашні улюбленці, які люблять часте спілкування.24

Щоденна активність як виглядає завантажений день

Це денні ящірки, найактивніші вдень. Вони деревні й потребують багато вертикального простору з гілками та листям для лазіння. Їм потрібне місце для прогрівання з температурним градієнтом і УФ-освітленням на 11, 13,5 годин на день залежно від сезону. Вони не дуже активні, але потребують вольєра, достатнього для комфортного пересування.41

Грумінг та догляд практичні моменти

Кубинським лицарським анолісам потрібен великий високий вольєр (мінімум 60×60×120 см для однієї дорослої особини). Покладіть субстрат, який утримує вологу, наприклад кокосове волокно або кипарисову мульчу, і щодня обприскуйте для підтримки вологості. Температура прогріву має бути близько 32, 35°C, а прохолодна зона, 24, 28°C. УФ-освітлення необхідне для засвоєння кальцію. Регулярно чистіть вольєр і поставте неглибоку миску з водою. Також може знадобитися вологе укриття.4

Дім де вони найщасливіші

У дикій природі кубинські лицарські аноліси живуть виключно на деревах, у садах, пальмових гаях і на деревах уздовж доріг. У неволі їм потрібен високий вольєр із багатьма гілками, ліанами та живими або штучними рослинами для лазіння та укриття. Вольєр має бути теплим і вологим, із температурним градієнтом і місцем для прогрівання. Вони не живуть на землі й рідко спускаються на неї, хіба щоб переміститися між деревами.14

Основи годування що йде в миску

Кубинські лицарські аноліси переважно комахоїдні: їдять різноманітних живих комах, як-от цвіркуни, таргани, борошняні черви та воскові черви. У дикій природі вони також можуть їсти дрібних хребетних, пташенят, маленьких ящірок і жаб. У неволі їм можна пропонувати кормових комах відповідного розміру, наповнених поживними речовинами та посипаних кальцієм і вітаміном D3. Іноді можна давати фрукти, але рідко. Дорослих годують через день, стільки, скільки вони з'їдять за один раз.41

Компанія кого вони люблять поруч

Кубинські лицарські аноліси територіальні, їх слід утримувати поодинці. Вони б'ються з іншими анолісами, а самці особливо агресивні один до одного. Це не соціальні тварини, їм не потрібна компанія. У дикій природі вони живуть поодинці, крім сезону розмноження. У неволі їх слід тримати окремо, щоб уникнути стресу та травм.25

Історія де все почалося

Кубинський лицарський аноліс родом із Куби. Вперше його завезли до Флориди в 1952 році, ймовірно, через торгівлю домашніми тваринами. Відтоді він утворив дикі популяції в південній Флориді, а також був завезений на Кайманові острови, можливо, з партіями декоративних рослин. Його тримають як домашнього улюбленця з початку 1950-х років, причому більшість особин, дикі. Через великі розміри та бойовий характер він не рекомендується новачкам, але при належному догляді може стати цінним улюбленцем для досвідчених власників рептилій.15

Визнана офіційні моменти

Reptile Database

Визнаний як окремий вид у роді Anolis, з каріотипом 2n=36, XY/XX визначення статі.6

Популярність Помірна; не такий поширений, як менші види анолісів, але доступний у торгівлі домашніми тваринами, часто як дикі особини.4